«Я не впевнений... давайте ще подивимось...»
26.05.2025 «Я не впевнений... давайте ще подивимось...»
⠀
Це була 7-ма зустріч.
⠀
Ми пили каву в авто біля чергового житлового комплексу. Я вже знав смаки Олександра Валентиновича краще, ніж свої у Tinder.
⠀
Йому подобалась квартира, яку ми побачили ще на другому перегляді. Але він сумнівався.
⠀
— А раптом знайду краще?
— А раптом ціни впадуть?
— А раптом забудовник виявиться мудаком?
Той самий тип думок, які вбивають не тільки угоди, а й мрії.
⠀
І я його розумів. Коли сума з шістьма нулями — рішення непросте.
⠀
Але я запитав:
— Що Вам потрібно, щоб сказати “так”?
⠀
Олександр Валентинович задумався.
⠀
— Напевно, дозвіл собі купити не ідеал, а те, що вже 90% “вау”.
⠀
Ого. Оце і є “доросла покупка”.
⠀
Ми повернулись до тієї квартири. Вона справді була чудова:
— правильна локація
— планування під його стиль життя
— вікна з видом, що працює краще за медитацію
⠀
Він купив.
⠀
Через місяць Олександр Валентинович написав:
“Знаєш, я кожен день дякую собі, що тоді не продовжив шукати ще одну ідеальну химеру. І тобі теж дякую. Ти не тиснув — а допоміг почути себе.”
Урок?
Сумніви — це не вороги. Але якщо вони не мають чітких аргументів — це просто страх змін.
⠀
Ти не зобов'язаний чекати ідеального моменту.
Достатньо впіймати достатньо вдалий.
⠀
Ринок не стоїть. Іноді рішення, прийняте вчасно, — це найбільша вигода.
Якщо теж на етапі «сумнівів» — пиши. Не тримай в собі. Просто поговоримо.
