«Як я не продав об'єкт — і чому це не провал»

Реальна історія: «Як я не продав об'єкт — і чому це не провал»

Колись я думав, що головне завдання рієлтора — продавати. У будь-яку погоду. У будь-який сезон. І бажано — ще на вчора.

А потім був той самий кейс.

Об'єкт — чудовий, але «з характером»: кутова комерційна нерухомість, крута площа, локація в динамічному, але тоді ще недооціненому районі.

Власник — рішучий, але не гнучкий. Ціна — завищена. Не критично, але достатньо, щоб хороші клієнти дивились, хмикали і йшли далі.

Я вклався на повну: фото, відео, стратегія, покази, переговори... І в результаті?

— Не продано.

А знаєте чому? Бо я не продав себе. Я захищав інтереси клієнта — але забув захистити свою експертну позицію.

Що я зробив інакше наступного разу?

Навчився делікатно, але твердо аргументувати ціну

Не боятись втратити об'єкт, якщо ринок каже "ні"

І не брати на себе відповідальність за рішення, які ухвалює власник

Через пів року об’єкт таки продався — з іншим агентом. Але за тією ціною, яку я озвучував ще на старті. І знаєте що? Я не засмутився. Навпаки. Мені подякували за чесність. А той клієнт повернувся з іншим об’єктом. І з іншою довірою.

Мій висновок простий:

Рієлтор — це не продавець мрій. Це радник, якому іноді треба вміти не продати — щоб не зрадити ні себе, ні професію.