Чому я не працюю з усіма

Чому я не працюю з усіма — питання, яке інколи ловить мене зненацька. Люди дивуються:

«Що тут обирати? Клієнт є — працюй».

Але в нерухомості так не працює. І в житті теж.

Я колись узяв угоду “для статистики”. Гарна квартира, приємне планування, чарівний вид на Дніпро — все як у кіно. Але виявилося, що ми з власником живемо на різних частотах: він вірив у магію високої ціни, а я — у ринок і логіку. Кожна зустріч була як сеанс філософського бою. У результаті ми розійшлися без образ. І я виніс головний урок: чужі очікування не мають стати твоїм тягарем.

Я не працюю з усіма, бо результат з’являється там, де є довіра і рівний темп руху.

Там, де не треба пояснювати очевидне по сто разів.

Там, де людина не “хоче продати”, а справді готова це зробити.

Найцінніше в професії — не квадратні метри, а спільний вектор.

Без нього робота перетворюється на хаос.

З ним — навіть складні кейси стають простими.

Тому я обираю не кількість, а збіг поглядів.

Не гучні обіцянки, а чесну взаємодію.

Не “всіх”, а “своїх”.

Бо тільки з “своїми” можна створювати історії, за які не соромно.

І які хочеться розповідати.